Ксенія БєлавінаВже два дні, як я дочитала книгу Шепіт однієї зі своїх улюблених авторів – Ешлі Одрен. Доречі, до того, як вона почала писати свої книги, вона була головною едіторкою всесвітньо відомого видавництва Penguin House (роками помітила, що читаю багато книг саме цього видавництва).
Я не дарма прописала в назві рев’ю назву ще однієї ну дуже відомої книги, тому що цей твір її перевершив, але має такий самий накал пристрасті, напруги, плотності та інтриг.
Одразу скажу, що перекладу на українську ще немає, тому що книжці ще немає і місяця, при цьому Kindle зробив падлянку українцям і вимкнув можливість купувати одразу в віджеті книжки. Зараз ми йдемо на Amazon, щоб чимось себе порадувати. Але цього разу я не пошкодувала своєї рибалки і своїх зусиль. І одразу ж скажу, що сама якість англійської мови в книзі – відмінна, вона просто як повітря заходить в читача без зусиль, без ускладнень та танців з бубнами.
Чому пишу про книгу, яка немає перекладу та ще й досить складна до покупки? Тому що мій opinion далеко не завжди співпадає з книжковими планами видавництв України. Якщо ми візьмемо “Сім чоловіків Евелін Г’юго”, то вона буде просто нервово дмухати в сторінці в порівнянні з цим твором, відверто. Американський і український читач – це дуже різні прошарки, а складається таке враження, що видавництва просто беруть найпопулярніші твори серед американського читача і перекладають. “Останнє, що він сказав мені” була просто пустою. А піару було на вісім кварталів. Шкода…
Ітак, Португалія, елітний район, про який пише Vogue, різноманітні сім’ї, майже всі вони – батьки школярів. Автор лагідно вводить читача во всі сім’ї через барбекю на одному з найбільш елегантних подвірь, але одразу там відчувається напруга серед пар. І клубок починає закручуватись. Захоплюючий і психологічно напружений роман, який змушує читачів дивитися на сімейні відносини з нового ракурсу. Книга сповнена емоційної глибини та несподіваних поворотів подій.
Безпліддя, кар’єризм, материнство, зради, дружба серед жінок – в цьому творі всього вдосталь, повірте. Все прописано натурально, плотно, цікаво, дуже по-дорослому. При цьому не можна догадатись хто з ким спить, в кого які секрети. Розповідь як якісно починається, так і веде до самого кінця. Кінцівка просто шокує взагалі.
Але в центр всього цього клубка закладена тема материнства. І не її приємні сторони, а саме – тихі жертви материнства та наслідки наших рішень. Роман також має тривожні сцени, пов’язані з фертильністю та викиднем. Американська література все частіше підіймає цю темну сторону, все активніше звучать голоси матерів. Цього вже не можна уникнути. Цікаво за цим наблюдати, тому що ця лавина все ж перемеле українське материнство, наслідки обов’язків з ссср та інші мертві пласти, в яких купаються совість та різні почуття провини української мами.
Однією з сильних сторін книги є вміння авторки висвітлювати внутрішні боротьби персонажів. Кожен розділ додає новий шар до розуміння їх мотивацій та вчинків. Це додає глибини і таємниці сюжету, робить кожен поворот більш несподіваним та цікавим.
Книга ставить складні питання про те, чим є справжня материнська любов, як вона впливає на покоління, і як боротися зі своїми внутрішніми демонами. Ешлі Одрейн здатна виводити на поверхню ті теми, які залишаються прихованими за шарами звичайного життя, і робить це з вражаючою чутливістю та майстерністю. Вона дійсно зробила це знову.
Я дійсно з нетерпінням буду чекати на її третю книгу, бо це діаманти сучасної прози.
