Ксенія БєлавінаЩо ж, час повертатись, бо кількість Ваших листів до мене збільшується, дякую за це, дякую за двомісячне терпіння. Чи це все? Ні, звісно не все. Я продовжу свої маленьки плани ділитись з Вами своїми бьюті та літературними відкриттями в блозі і далі. Хіба що не так оперативно, бо улюблена робота займає час, думки, весь потенціал зараз йде туди та на підтримку своєї сім’ї.
Взагалі, в мене була готова купа чернеток про красиві бьюті продукти, про потужну та надихаючу книгу про силу жінок, але не так сталося, як гадалося. По краплині, по десять хвилинок читання у день я за два місяці закінчила читати роман “Що не так з моєю матір’ю” Ешлі Одрейн і він просто заблокував інші записи в моєму мозку. Це дійсно була технічна книга у віш листі на ipad, та я навіть не пам’ятаю, коли я її купувала. Але сьогодні публікую рев’ю, якраз за два дні до прем’єри нового роману авторки “The Whispers”, тому що таких збиваючих з ніг емоційних обертів я давно не зустрічала в літературі.
Про авторку: дебютний роман Ешлі Одрейн “The Push” став бестселером The New York Times, Sunday Times і міжнародним лідером продажів, а також отримав визнання в рамках клубу книг Good Morning America. Він продався в більш ніж сорока країнах, а також наразі розробляється телесеріал за мотивами книги. Раніше Одрейн працювала директором з публічних відносин в компанії Penguin Books Canada, а перед цим працювала в галузі громадських відносин. Вона живе в Торонто, де разом зі своїм партнером виховує двох маленьких дітей. Її другий роман “The Whispers” очікується незабаром 6 червня.
“Що не так з моєю матір’ю” – повністю провальний переклад книги, яка в оригіналі має назву “The Push” і яка дійсно відповідає суті оповідання – прониклива і емоційна книга, яка відкриває двері в складний світ сімейних взаємин і ментального здоров’я.
Це напружена, захоплююча психологічна драма про створення та розпад сім’ї – і про жінку, чий досвід материнства зовсім не той, на що вона сподівалась – і все те, чого вона боялась.
Блайт Коннор наповнена рішучістю, що вона буде теплою, заспокійливою матір’ю для своєї новонародженої дочки Вайолет, якої самій Блайт ніколи не було.
Але в хаосі виснажливих перших днів материнства Блайт переконується, що щось не так з її дочкою – вона поводиться не так, як більшість дітей.
Або все це у голові Блайт? Її чоловік, Фокс, каже, що вона уявляє собі. Чим більше Фокс відкидає свої страхи, тим більше Блайт починає сумніватися в своїй власній розсудливості, і тим більше ми починаємо сумніватися в тому, що Блайт розповідає нам про своє життя.
Потім народжується їхній син Сем, і з ним у Блайт виникає блаженний зв’язок, який вона завжди уявляла зі своєю дитиною. Навіть Вайолет, здається, полюбляє свого молодшого брата. Але коли життя, як вони його знали, змінюється у мить, руйнівні наслідки змушують Блайт дивитися правді в очі і спробувати донести цю правду до оточуючих.
“The Push” – це потужна подорож, яку ковтаєш на одному диханні (якщо в вас не мій життєвий графік), це захоплюючий роман, що кидає виклик усьому, що ви думаєте, що знаєте про материнство, про те, що ми повинні нашим дітям, і як це буває, коли жінкам не вірять.
Але якщо ви вважаєте роман просто високим рівнем трилеру, то це не все – книга розколюється на дві половини: життя Блайт з своїми дітьми та жіття Блайт зі своєю матір’ю. Тож ще один і теж основний фокус книги – це стосунки матері і доньки. Одрейн відверто розповідає про свої страждання, розчарування і спроби зрозуміти свою матір. Вона змальовує складність цих зв’язків, які можуть бути одночасно і міцними, і руйнівними. Авторка не ставить себе в ролі судді, але замість цього намагається знайти розуміння і примирення зі своєю минувшиною.
Одним з найсильніших аспектів цієї книги є глибока чутливість авторки. Її проза не схожа ні на що, вона проста, ось – ті ж самі літери, як і в інших авторів, але вона пронизана емоціями, і читач не може залишитися байдужим до її словесного мистецтва, воно як мереживо на коштовній весільній сукні. Авторка вміло використовує різноманітні літературні засоби, щоб передати свої почуття і дати нам можливість зануритися в її внутрішній світ. Розповідь відкривається перед нами буквально naked, відірватись дуже складно. Мова, яку використовує Ешлі Одрейн, є простою і природною, але водночас вона має потужну силу передачі почуттів і емоцій. Читач легко відчуває кожен розділ і кожну сторінку цієї книги, як власну історію і шлях особистого зростання.
Крім того, “Що не так з моєю матір’ю” відрізняється від інших мемуарів тим, що авторка ставить питання про загальні проблеми, з якими стикаються багато людей. Вона відверто говорить про депресію, тривогу і пошуки самовизначення. Ця книга може стати не тільки особистим дзеркалом для читачів, які самі борються з подібними проблемами, але й важливим джерелом співчуття і надії. Одрейн демонструє, що незважаючи на всі труднощі, можна знайти силу для виходу з темряви і побудувати здорові стосунки з самим собою і з близькими людьми. Це історія про боротьбу з власними демонами, про шляхи до примирення і про здатність зрости після важких переживань.
Рекомендую “Що не так з моєю матір’ю” всім, хто цікавиться сімейними відносинами, психологією і самовизначенням. Ця книга зможе надати вам нові інсайти і змусить задуматися над власними стосунками з близькими людьми. Через свою відвертість і чутливість, Ешлі Одрейн створила твір, який залишить слід в серці кожного читача.
А це аннотація другого роману авторки (звісно, я могла його притримати, дочекатись перекладу і красиво побудувати канву блогу, але я так не поступлю, в нас летять ракети, будь-що, що працює з нами на відволікання та збереження нашого глузду повинно бути в українців миттєво і зараз під рукою, тож давайте відволікатись та насолоджуватись разом, ми ще встигнемо вибудувати повільність потім, на українських пляжах АРК): The Whispers – це історія, яка тримає в напрузі, про чотири сім’ї, чиї життя змінюються, коли трапляється немислиме – і про те, що втрачаємо, коли віддаємося своїм найгіршим прагненням.
На вулиці Гарлоу, пари із заможного району та їхні діти збираються на обслуговуваному барбекю, коли літо наближається до кінця; випивка триває до пізньої ночі.
Все було чудово, аж доки бездоганна господиня не розлютиться, через те, що її син не слухає її. Усі на вечірці чують, як її прекрасний образ тріскає – голосно і зрозуміло. Незабаром після цього самий юний хлопчик впадає з вікна своєї спальні усередині ночі. І тоді його мати може лише сидіти біля його лікарняного ліжка, де вона відмовляється спілкуватися з ким-небудь, включаючи свою найкращу подругу, яка живе по сусідству.
Що відбувається далі – це розпад чотирьох сімей на цій вулиці, коли вони намагаються зрозуміти, що сталося тієї ночі, і які таємниці приховуються між друзями і сусідами, зв’язків, про які вони навіть не підозрюють.
Досліджуючи заздрість, жіночі дружби, бажання і інтуїції, які ми заглушуємо, “The Whispers” – це охолоджуючий роман, що підкреслює авторку як визначного таланту письменництва для жінок.
Все. Здала. Полегшало. Приємного читання ❤️
