Ксенія БєлавінаНаприкінці минулого року я анонсувала вам рецензію на цікаву книгу, але сьогодні в нас буде інша робота, правда не менш ціпляюча на гачок. Справа в тому, що там складний автор і в мене є бажання копнути туди глибше. На все свій час. І сили. І світло 🙈
Тим не менш, сьогодні в нас буде книга, яку ви обов’язково прочтете, я впевнена. Занадто гучна і одночасно заборонена на звичайних вечірках тема розкривається в цьому творі. Один чудовий вечір з друзями за барбекю, багато вина, багато розмов про інших друзів і от, одна пара зізнається другій, що вони уклали певну домовленість між собою, а саме – дати свому подружжю певну згоду на вільні відносини на певний термін. Ха-ха, всі посміялися і розійшлись.
Поступово нас починають погружати в історію сім’і, навкруги котрої і буде зав’язуватись весь вузол, а життя там непросте, бо там непроста дитина. І от вони вже один з іншим проговорюють пункти своєї нетипової для їх відносин та віри угоди. В якості жарту… Усе це для того, щоб трішечки “оживити та освіжити” свій шлюб, який впав в суцільну рутину. Та в коханні – як у лікуванні: головне – не нашкодити…
Першим стартує чоловік і я хочу звернути увагу не на сам вчинок, а на слова, золоті слова, які взагалі знаходить автор, я приведу без спойлерів, але в самої книзі нагабато краще: “Він вже й забув, що можна отак, і отак, сюди і по-іншому, можна досліджувати тіло та враження без сорому, з цікавістю, зі згоди партнерки…” Ці емоції ми відчуваємо на зарі сексуальних стосунків, коли ми відкриваємось, нам відкриваються, такі речі, як вкладання спати дитину або купити молока і не забути сплатити за страхування над нами не висять.
Другим моментом є здивування того самого чоловіка, Овена, коли його дружина – Люсі робить так само. 😜 Тобто “я можу”, а вона… ну спочатку “я не буду про це думати”, потім “та ні, ну я б помітив”, потім шок, а потім для нього наступає суцільна катастрофа, вимирання динозаврів (вибачте, паралельно читаємо з дітьми Різдвозавра 😂).
Окремо для мене встав персонаж подруги сім’Ї Санні. В війну друг мого чоловіка мені сказав слова, які мене вразили: “Твій чоловік – мій близький друг. І ти – мій близький друг. Я вас не розділяю в своїй шкалі прив’язаності”. Так от Санні – це друг обох і вчиняє вона як друг для обох. Да, там боряться і жіночність, і злість на чоловіків, і бажання зберегти цей шлюб своїх друзів. Така Санні – рідкість, бажаю вам озирнутися навколо, чи є в вас така людина? Чи ви є такою людиною самі? Бо це до чорта складно. 😎
В книзі є ще сім’ї зі своїми стосунками. Вони прописані не менш цікаво. Як і само містечко, воно ніби американська мрія, але конкретно задля міддл класу, яке ще вірить у нормальне навчання, де нема багато персоналу в домах, а чоловіки самі маринують та смажать м’ясо. Якщо Netflix би забажав знімати серіал, то персонажів вистачило би з головою. Шкода, що самі коханці Овена і Люсі вказані без прив’язки до їх життів та історій, було б набагато глибше з ними.
Я циділа цю книгу кріз сито буденних справ навіть не по главі, а по сторінках. Я читала через айфон вночі, в темряві, коли всі вже спали і постійно докоряла себе, що шкодую своєму зорові. Мені не вистачило. Оця кінцівка, доречі, несподівана і приємна… Але вона тягне на окрему другу книгу своїми обертами та інформацією. Чому її так згамселили? Питання риторичне. Дійсно, я б чекала на другу книгу пару років. Але… залишається читати інші книги автора. Знов англійська 🤦♀️ Але я радію, що в моєму портфелі є ще одна авторка, книги якої я буду чекати і читати. Це – безцінно.
p.s. Я вже одразу пишу українською, перекладаю лише до десятка слів на статтю. Моя мова ще дуже бідна та небарвиста, вона не ллється та не в’ється, але я крокую своїм шляхом. Сподіваюсь, мої тексти можна читати без спотикань. 💋
