Сара Пірс “Санаторій”

Як вихваляли, як анонсували, як рекламували. Міжнародний бестселер, трилер із найстрашніших фантазій, сімейні драми та возз’єднання, а також таємниці у такому розкішному місці, як відрізаний від світу готель на вершині гори.

Анотація: імпозантний ізольований готель високо у швейцарських Альпах — це останнє місце, де Елін Уорнер хоче бути. Але вона взяла відпустку на роботі детективом, тому, коли вона раптово отримує запрошення відсвяткувати нещодавні заручини свого розлученого брата, їй нічого не залишається, як погодитися. Прибувши в розпал загрозливої бурі, Елін відразу відчуває себе на межі. Хоча він прекрасний, щось у готелі, нещодавно переобладнаному із покинутого санаторію, змушує її нервувати – як і її брата Ісаака.

А коли наступного ранку вони прокидаються і виявляють, що його наречена Лора безслідно зникла, Елін занепокоєна ще більше. Оскільки шторм перекриває доступ до готелю та з нього, чим довше Лора залишається безвісти, тим більше гості, що залишилися, починають панікувати. Але ще ніхто не зрозумів, що ще одна жінка зникла безвісти. І вона єдина, хто міг попередити їх про те, у якій небезпеці вони всі перебувають…

Ось сам готель, він же в минулому лікувальний санаторій, і красень. Він створює в книзі чарівну атмосферу холоду, кришталево чистого, розрідженого повітря, білих відтінків, скла та швейцарської гірської краси. Ідея показати нам нелегкі часи, коли хворих на туберкульоз звозили в закриті від суспільства місця для ніби-то лікування світлом та іншими вітамінами, а насправді на них ставили досліди – дуже крута. Але … не сподівайтеся особливо, пару масок в підвалі, пару фраз, пару фоток і все, що нас чекало.

Все інше наче вирізане з тонкого білого офісного недоторканого паперу. І ось ці паперові хрусткі неживі чоловічки пересуваються за задумом автора, наче й не люди зовсім, а фігури на шахівниці. Мені сподобалися багато трешевих моментів: зіштовхнули в басейн головну героїню, але нічого, ми підемо далі шастати по готелю з маньяком, прийшла ідея піти в підвал подивитися “шо-як”, вбивця замкнув і пішов, дуже зручно, а героїня піднялася сходами до люка і зателефонувала братові, типу випускай мене. Ну, тобто хотіли крутий трилер, а отримали Дар’ю Донцову.

Чоловік головної героїні – свята безсмертна людина. Він і красень як бог, і спортивний, і розумний. Болісно усміхається і чемно натякає: “Ти вже визначся, кохана, ти або назад у поліцію, або давай сім’ю побудуємо, ось тобі план нового будинку, ось майбутнє життя, я взагалі сам з нормальної родини, де всі допомагають один одному”, не знаю, чи заміжня авторка в принципі, але в неї переважають ідилії щодо відносин, вже б подивилася пару драм, де дружина – поліцейський і “одружена з роботою”. Історія сімейної драми вражає… сміхом за келихом вина, а кінцівка книги – реально ситком “Елен та хлопці”.

У мене тільки одне питання до видавців: 450 грн, книги в наявності немає на всіх сайтах, вона була розпродана, відгуки погані, аж до “більше книги цього автора ні-ні”. Колосальна розкрутка, яка була спрямована в недурну аудиторію, і чималу. Навіщо? Зараз дуже багато авторів, яких варто мобільно перекладати і видавати. Та в мене – простої читачки переліки висять у Кіндлі, а у видавців мають бути й поготів. Навіщо витрачати наш час ще й у війну на це? Вам не соромно самим? Питання риторичне. Намагатимусь за тиждень здати справді глибоку та цікаву новинку, дочитую.

Якщо когось зацікавила сама тема лікування туберкульозу у Швейцарії, додаю посилання. Стаття російською, бо це швейцарська газета для російськомовних. Так, ми все життя відмовлятимемося, будемо зіскребати з себе, уникати… але це не повинно нас з вами гальмувати в отриманні інформації. Використовуємо їх та їх ресурси і в цьому плані для свого розвитку. Ми швидші, хитріші й сильніші 🇺🇦😜