Ось і мій перший відгук українською. На українську сучасну литературу, що може підкорити дівчат так, як закохала у себе мене.

Розповідь дівчини з-під Харкова, про переїзд в Київ, про шлюб, про мрії, про подруг, про тимчасове життя в Чорногорії, про намагання стати мамою та всі чудернацькі прийоми задля цього. Про біль, про Київ, про наші спортзали, наші клуби, золотий матіз та пса Зіггі.
Доречі, моєю першою автівкою був матіз начиченого фіолетового кольору – спадщина від бабусі. Я все мріяла його затюнінгувати якось, а чоловік мене стримував: “Не треба цього, просто навчись їздити”. А ще казав “От, якщо твій матіз, як сумку, за ручки підняти та поставити на мою машину зверху і так їхати на побачення, то ти могла б випити келих вина. Дуже зручно 😂”
Я, як могла, ділила обидві книжки на сегменти і розтягувала цей кайф. По-перше, вперше українська мова дозволила мені відпочити та просто пливти сторінками розповіді, по друге дівчина, вже молода жінка, має інстаграм та в книзі є посилання на живі фото (я не буду давати його, краще ви побачите самі, якщо будете читати), по третє я відчувала її біль, тому ще пройшла через це не п’ять, а 8 років. Я не робила все те, що робила вона в сенсі піявок та шаманів, але всі святі міста, жіночі форуми та інші забубони в мене були. Пам’ятаю момент, сиджу, чекаю на результат ХГЧ на перших тижнях вагітності, бо тим, хто хоче багато років та не може – тести – це фігня, а от аналіз крові – це мантра. І звертаюся до бога: “Господи, от якщо зараз ні. От о цей сотий раз ні, то все. Я піду та застрахую все, що в Україні пересувається, взагалі стану затятою кар’єристкою. І забуду про материнство назавжди”. Виходить мій доктор та каже аккуратно з усмішкою: “Вітаю”. Той раз я точно знаю, що господь мене почув.
В книгах підіймається багато болючих та актуальних питань: тиск родичів та знайомих на подружжя на тему материнства, жіноче суспільство, безтактність, нажива на жінках, які заради своєї мрії здатні витрачати шалені гроші на аферистів, хоч би була якась надія на маля. В другій книжці є всі тяготи всиновлення, дитячі будинки, показано, як працює система для майбутніх всиновлювачів, непристосованість міста Києва (хоча я не згодна, бо сама була з двійнятами та вважаю, що в нашому місці можна комфортно жити та вести соціальне життя, скоріш в авторці був непристосований район, привіт, лівий берег). Звісно все впирається в гроші.
Близько 10% жінок в усьому світі не можуть завагітніти протягом 5 і більше років, та в 2,5 рази більше жінок, які не можуть завагітніти у перші два роки планування. Ми не маємо культури спілкування з людьми, які не здатні завагітніти. Є ряд питань та стандартних фраз, які можуть довести жінку, яка не може завагітніти, до істерики, нервового зриву та навіть суїциду.
Я не знаю, чи будете ви читати ці книги, я ж не продавец, але пропоную виключити зі свого лексікону наступне, тим паче, якщо поруч з вами є жінка, яка намагається стати мамою:
- Коли діти? Коли вже завагітнієш? Ви не повинні нагадувати жінці або чоловіку про це. Можливо, у цей період вона (він) якраз не хоче думати і переживати цей біль. Своїм питанням ви повертаєте людину у важкий та тривожний стан. В мене була ситуація, коли рідна мати нам зробила нерви своїм скандалом, мов, коли вже онуки, а я якраз була вже вагітна та ми нікому не казали. Після такого, не дуже й хотілося.
- Тобі потрібно розслабитися, і тоді все станеться. Не станеться. Ви не знаєте, що відбувається з організмами жінки та чоловіка у цій парі, ви не можете давати таку пораду.
- Все буде добре. Ви не можете цього знати напевне, чи все буде добре, чи таки не буде.
- Ти ще занадто молода, все ще попереду. Ви не знаєте ресурсів організму жінки чи чоловіка, які знаходяться прямо перед вами. Можливо, в неї залишилося не так багато яйцеклітин і чекати недоречно взагалі.
- На все воля Божа (Космосу, Меркурія та інших істот, в які, можливо, людина перед вами зовсім і не вірить). Релігією і те, в що вірити, кожен обирає сам. Ви не можете нав’язувати свої переконання. Фізично не доведено, чи існує якийсь Бог взагалі.
- Та заведи собаку, кота, хом’яка. Ви сер’йозно вважаєте, що хатня тварина може замінити дитину?
- Зміни лікаря. Повірте, людина, яка намагається завагітніти, і без вас може додуматися до такого.
- Всинови дитину. Фактично ви кажете жінці (чоловіку), що не вірите в її фізичні можливості. Ось, що чує жінка за цими словами: ти не зможеш завагітніти. А людина, може, тільки стала на шлях планування і не хоче, не може думати про усиновлення. Уявіть, що цю фразу я кажу вам, людині, яка жодного разу в житті про це не думала.
- Зроби штучне запліднення. Це одна із улюблених моїх настанов. Чи ви хоч в теорії розумієтеся на цьому процессі? Я – грьобана Селін Діон в цьому і нікому рота не розкрию надати таку пораду. Навіть, якщо в людини все і закінчиться цим процессом та життя подарує маля.
- Звернися до сурогатної мами. Це нереально важке психологічне навантаження. Одиниці мають цей досвід і він має наслідки все життя.
- Діти – це дуже важко, насолоджуйся своїм спокійним життям. Якраз у цю мить люди мають нестабільну психічну ситуацію і ніякого спокою від того, що у них немає дітей, вони відчути не можуть.
- У тебе вже є дитина, чому ти так переживаєш, що не можеш знову завагітніти? Вторинне безпліддя таке ж саме болюче і важке. В мене була в принципі жесть, як я зараз розумію: по-перше маленький пасинок, от же він, слухняний, красивий, обіймає, але всі рішення приймали та приймають його батьки, а ти не втручайся. Ні на днях народженнях, ні на майбутньому весіллі я не була та не буду. А по друге, подруга, яка вже народила, я навіть стала хрещеною, оселилася в сусідньому будинку і постійно плакалась, мов, знов не вагітна другим, ну ти уявляєш, знов не вагітна. Я від болю сповзала сходинками своєї тераси, коли вона мені це казала. Я навіть не змогла вийти із офісу ій назустріч, коли вона мені надіслала тест вайбером, сказала, що в мене нарада і я ніяк не можу. Але потім, життя так повернулося, що ми носили дітей просто в один період, я приховувала до останнього, хоча в ресторані ми їли та пили те саме, а коли вже сказала, то вона вагітна мене возила з офісу додому, та купляла продукти для нас на ринку, тому що в неї був один малюк і здорова вагітність, а мені заборонили кермо одразу. Пологи в нас були з різницею в два тижні. Я їй дуже вдячна аж до сьогодні за піклування.
- Ти занадто стара(ий) для цього. Ми не можемо підлаштувати світ під себе, під зустріч з коханою людиною і під планування вагітності. У кожного на все свій час. Моїм хлопцям зараз 5 рочків, мені 38, а чоловіку скоро 55. И ми вдячні життю за те, що ми всі разом.
- Ти не можеш жалітися на безпліддя, бо в тебе гарна робота, руки, ноги, живеш у красивому будинку і ти не хвора. Людина, яка переживає безпліддя, не повинна почувати себе винною ще й через те, що не хвора на рак і живе у гарному будинку.
- Я можу уявити або знаю, як тобі важко. Ні, ви не можете уявити і знати, як важко іншій людині, навіть якщо ви пережили таке саме. Всі дуже різні.
Я пройшла реально через всі вищевказані пункти. І, бувало, сама була безжальна теж. Рада, що хтось їх уникне завдяки Карині.
А ще я хочу звернути увагу на чоловіків, які зі своїми обранницями проходять такі реальні випробування. Чолоківи сприймають та реагують своїм чином. Коли я буквально орала зі сльозами, била руками по приборній дошці автівки на парковці мегамаркету після чергової невдалої спроби, він мовчав. Я думала, йому все одно, тому що в нього є діти. А потім він розказав, що це й була його реакція на неїмовірний біль. Наш біль. То ж бережить їх також на цьому фронті.
Доречі, я купувала та читала через зручний новий український додаток Librarius. Це така гордість, що можна мати українську бібліотеку в кишені. А не бавитись vpn з почуттям провини заради litres. Інколи лажає, але всі ми небездоганні. Зараз так.
Ох, мабуть, я пішла, бо вже знизу щось знов не поділили, мабуть надувні кульки та несеться оце все “мааааааааааам” 🙈🤦♀️
Дякую